Очільник Житомирської ОДА Віталій Бунечко: У політику граються під час виборів, далі треба працювати для України

- Віктор Гольдський. Добрий день, сьогодні ми знаходимося у Житомирі в гостях у голови обласної державної адміністрації Віталія Івановича Бунечка. Будемо обговорювати проблеми, перспективи розвитку. В гостях у нас експерти: Олександр Миколайович Ющенко, директор ПП меблева фабрика "Мірт", ПП "Галекс-Агро", депутат обласної ради, Олександр Миколайович Зарицький, медичний експерт, Олександр Вербицький, політичний консультант, автор книг із проблем сучасних комунікацій.

Віталій Бунечко - фото "Коментарі"

"Пропозиція очолити Житомирську обласну державну адміністрацію була досить несподіваною, але я з честю прийняв її", — Голова Житомирської ОДА

- Віктор Гольдський. Віталію Івановичу, розкажіть про себе, хто такий губернатор Житомирської області, що він за людина?

- Віталій Бунечко. Доброго дня. Людина як людина: дві руки, дві ноги, голова. Я скажу, що коли в обідню пору прогулююся вулицею Михайлівською, біжать: "Боже, це ви?" Не розумію, чим я відрізняюся, просто на сьогодні обіймаю посаду голови державної адміністрації. Як і всі пішов до школи, вступив до університету, закінчив, потім 23 роки прослужив в органах державної безпеки і ось уже більше 2х років  займаю посаду голови обласної державної адміністрації. Так коротко про мої 48 років життя. 

- Віктор Гольдський. А якщо більш детально про відчуття, емоції, що може вас знервувати, які дії підлеглих?

- Віталій Бунечко. Я досить стресостійкий, мене непросто вивести з себе. Що стосується робочого поля, то дуже дратує нефаховість. Якщо ти прийшов, згодився і хочеш працювати, ти повинен мати фахову підготовку, повинен сам вчитися, розвиватися. Я вимогливий до себе та вимогливий до підлеглих.

- Віктор Гольдський. Які ваші особисті сильні та слабкі сторони, якщо ви — звичайна людина у вас же є слабкі сторони попри те, скільки років ви служили?

- Віталій Бунечко. Так, відразу про слабкі сторони. Напевно, що вони є, у мене є звички, які не подобаються комусь. Самому собі характеристику давати не зовсім коректно, я ще раз кажу, звичайна людина. 

- Віктор Гольдський. Нещодавно ви одружилися, це ваше перше одруження було? 

- Віталій Бунечко. Ні, це у мене другий офіційний шлюб, від першого у мене є донька, якій 23 роки. Вона вже закінчила університет працює в одному з державних органів. Це мій другий шлюб, я минулого року одружився. Коли я звітував минулого року про роботу, то сказав, що найбільше моє досягнення — це моє весілля.

- Віктор Гольдський. Ви житомирянам не кажіть про це, бо вони подумають, що ви нічого не робите: приїхали, одружилися й поїдете. 

- Віталій Бунечко. Я ж кажу, що це перемога на особистому фронті і це моя особиста перемога у минулому році. 

- Віктор Гольдський. Розкажіть про дружину. 

- Віталій Бунечко. Дружина у мене львів’янка, проживає у Києві. 

- Віктор Гольдський. Як у вас підписана дружина у телефоні?

- Віталій Бунечко. Душа моя. Так сталося, що ми вирішили з’їхатися. Три роки тому так сталося, що Альона переїхала до Києва, через два місяці з половиною я поїхав працювати до Маріуполя. Це була стресова ситуація, бо ми до цього зустрічалися, щось планували, наше одруження було відтерміноване саме поїздкою на Схід, я повинен був очолити Донецьке управління Служби безпеки України. Я з честю це прийняв і 9 місяців знаходився там. А потім ми прийняли рішення офіційно оформити наші стосунки, на двох Бунечків стало більше, бо у нас ще є чудовий син, якого ми виховуємо, йому 11 років. Бунечків побільшало.

- Віктор Гольдський. Чим дружина займається?

- Віталій Бунечко. Вона має стосунок до ресторанного бізнесу, у неї є частина в одному з ресторанів Львова, цим вона опікується. Як я кажу, перше дистанційне управління своїм бізнесом почала моя дружина, коли перебралася до Києва, це був перший досвід, а далі вже весь світ за нею перебрався на дистанційне управління, навчання, тому що це була унікальна ситуація з COVID. Вперше я бачив наради у Скайпі, звіти у телефоні, і це вже протягом останніх трьох років так управління здійснюється.

- Віктор Гольдський. А як ви з дружиною познайомилися?

- Віталій Бунечко. Ми познайомилися на вечірці у мого дуже близького друга, нас ніхто не знайомив, я сам підійшов, набрався сміливості й так класно все склалося. Коли ми познайомилися, всю ніч прогуляли Львовом, проспілкували і так почалося наше спілкування, на вихідні я летів до Львова, чи дружина приїжджала до Києва. З’їхалися, але життя на два міста — це була перевірка наших відносин. Коли ми фактично тільки з’їхалися, я розумію, наскільки непросто було Альоні у Києві, мені було непросто по-своєму у Маріуполі, тому що я все життя до цього прослужив у центральному апараті Служби безпеки України і це був виклик для мене, для того, щоб зрозуміти, що відбувається на Сході, потрібно там прослужити. Мене дуже дратують диванні експерти, які ніколи там не були і починають розповідати, що потрібно зробити для жителів Донбасу. Потрібно пожити життям жителя Маріуполя, коли у тебе за 15 кілометрів лінія розмежування, знати, що таке блокпости. Це потрібно пропустити через себе.

- Віктор Гольдський. Як ви опинилися у кріслі очільника області?

- Віталій Бунечко. Досить несподівано. У день інавгурації президента отримав телефонний дзвінок із Банкової, де мені було доведено, що завтра треба бути на Банковій. Я доповів на той момент Грицаку, що мене викликають тоді ще до Адміністрації президента,  сів в автомобіль і зранку вже був там. Насправді пропозиція очолити Житомирську обласну державну адміністрацію була досить несподіваною, але я з честю прийняв її і вже 2 роки обіймаю саме цю посаду.

- Віктор Гольдський. Ви кажете, несподіваною була пропозиція. Коли ви їхали до Адміністрації президента, Ви уявляли, що вам запропонують щось інше?

- Віталій Бунечко. Я був впевнений, що це буде в рамках діяльності Служби безпеки України. Коли я почув пропозицію очолити Житомирську обласну державну адміністрацію, це для мене був абсолютно новий напрям, але я, не вагаючись, погодився. Це новий виклик, новий діапазон, вже були приклади, де мої колеги очолювали обласні державні адміністрації, успішно чи ні, це не мені оцінювати, але я зрозумів, що співробітники Служби безпеки можуть очолювати обласні державні адміністрації.

- Віктор Гольдський. Ви радилися з дружиною чи близькими, чи треба воно вам?

- Віталій Бунечко. Ви знаєте, я — людина військова, сприймаю завдання обов’язковими до виконання, тому не вагався, просто поставив до відома дружину та батьків. Я дуже опираюся на думку свого батька, який зараз на пенсії, він — український дипломат. Поставив до відома, що я прийняв таку пропозицію, пішла процедура оформлення і 8 серпня 2019 року указом президента мене було призначено головою обласної державної адміністрації.

- Віктор Гольдський. Хто вас рекомендував президенту?

- Віталій Бунечко. Наскільки я розумію, рекомендували у найближчому оточенні президента. 

- Віктор Гольдський. В інтернеті є версії, що це по лінії Коломойського було або по лінії Юзіка.

- Віталій Бунечко. Відразу про Коломойського скажу, що більш такої дивної версії не чув. Дійсно, у мене брат працює в "Укрнафті", працює давно, але не працює у Коломойського. Такий зв’язок досить дивний, але нехай це буде на совісті тих недоброчесних журналістів. З Юзіком ми дійсно знайомі, але точно він не мав стосунку до призначення мене на цю посаду. Зараз він — народний депутат, і ми періодично спілкуємося, підтримуємо товариські відносини, але я точно знаю, що він до мого призначення не мав жодного стосунку.

"Я ніколи не казав, що все що було до нас, — було погано", — Бунечко

- Віктор Гольдський. Коли ви приїхали на Житомирщину, з чим зіткнулися, які болючі проблеми на вас одразу звалилися? 

- Віталій Бунечко. Ви знаєте, звалилося дуже багато роботи, бо робота голови обласної державної адміністрації відрізняється від того, чим я займався 23 роки, тому мені потрібно було немало вчитися, розширювати кругозір. Коли я почув пропозицію очолити Житомирську область, то почав її вивчати, починаючи від Вікіпедії й так далі. Це не проблеми, це управління державним апаратом, це нові виклики, наративи, які були поставлені Офісом президента, це аналіз попередньої діяльності. За 2 роки досить багато зроблено. 

- Віктор Гольдський. Ви, мабуть, зробили аудит, що там "наробили" ваші попередники?

- Віталій Бунечко. Я досить обережно завжди говорю про попередників. Те нехай буде на їх совісті, тих, хто це творив. Я не апелював до попередників, єдине мені було дивно, чому стадіон будувався 11 років, це "Полісся". Я, чесно кажучи, знаходився на посаді 11 діб і коли ми знаходилися на стадіоні "Спартак", фактично футбольні уболівальники, підловили на слові, чи ви добудуєте стадіон. Мені здавалося, що голова обласної державної адміністрації може будь-яке питання вирішити одним телефонним дзвінком і, звісно, я для фанатів сказав, що стадіон дійсно добудуємо. Коли ми підняли документи, я почав розбиратися і дивився на той бедлам, який творився з 2008 року. Я жахнувся, бо не було дозвільних документів, дуже багато галасу. Я вже не кажу, що його почали будувати з 7 мільйонів гривень у 2008 році і остаточна вартість стадіону, який ми вже ввели в експлуатацію 25 березня, — 169 мільйонів.

Колись один із блогерів сказав, що йому житомирський стадіон нагадує певний ломбард: коли потрібні гроші, то чиновники збільшують вартість стадіону. Це питання до правоохоронців, проводилися відповідні експертизи, сьогодні ми маємо стадіон, маємо команду, яка повернулася за 13 років на рідну арену. Зараз "Полісся" грає досить успішно у Першій лізі, з'явився генеральний спонсор, який фінансує. Дай Бог, щоб команда вийшла до вищого ешелону.

Інше питання — дах у школі у Квітневому – 1,3 млн гривень. Що таке 1,3 млн в обласному бюджеті? Але я зіштовхнувся з тим, що це ціла процедура, депутатський корпус, який повинен все затвердити. Я ж завжди в інший бік відмотував, шукав, де поза законом, а тут повинен був вибудувати роботу, яка абсолютно по букві закону. Досі ми знаходимося у судових спорах з підрядними організаціями, які не виконали свої роботи. Це не тільки про "Полісся", а й про інші проєкти, компанії, які будували санаторії, які ми добудовуємо. Я ніколи не казав, що все, що було до нас, було погано. Потрібно брати краще, додавати ще краще, потрібно казати наступним поколінням, щоб вони краще нанизували як намистинки. 

- Віктор Гольдський. Ви сказали, що коли були потрібні кошти, то збільшували кошторисну вартість стадіону. Якщо вам знадобляться кошти, а вже нема з чого збільшувати, вже добудували, де будете брати.

- Віталій Бунечко. Зараз змінилася стратегія державна і є достатні прямі державні субвенції, які нині приходять в область. Я скажу, що величезні кошти за останні два роки взагалі інвестовано у Житомирщину державними субвенціями. Це тільки початок, ми далі розбудовуємо інфраструктуру, у нас амбітні плани і найголовніше, ми не просто будемо будувати, ми будемо добудовувати, тому що тримати недобудований стадіон, то для чого потрібно було його будувати? Отримати безліч недобудованих амбулаторій, які ми зараз добудовуємо, то для чого їх потрібно було починати будувати? Для того, щоб розтягувати це на цілі етапи? Тому ми не просто будуємо, ми добудовуємо, вводимо в експлуатацію. Якби ж нам ще не заважали ті, що пробують з нами судитися! Постійно ходити по судах і доводити, що ми праві — це мене дратує. Дратує безсовісність людей, які просто хочуть із повітря отримати кошти, мене дратують судді, які приймають рішення. Мене дратує, коли на біле кажуть чорне, коли незаконне рішення виносять "Іменем України", я про це буду казати завжди. Мене дратують судді в Овруцькому районі, які відпускають деревину, яку арештовують правоохоронці. Ми жодним чином не впливаємо на судову гілку влади, але це треба трансформувати, потрібно бути громадянином нашої держави, нашого суспільства, а не бути просто людиною, яка бачить закон однобоко. Хай кожен собі зробить висновки. 

- Віктор Гольдський. Що таке Житомирщина у структурі економії України? Якщо людина каже: "все, я стомилася працювати у Києві, хочу на пенсію і поїхати у спокійне місце". Чому вона має обрати Житомирщину?

- Віталій Бунечко. На Житомирщині ми створюємо супер сприятливі умови для бізнесу й життя. Я хочу сказати, що дрібне здирництво, яке було у державних органах, ми його викорінюємо. Мені приємно, що врешті "перезавантажився" Держгеокадастр — це орган, який наживався на національному багатстві, на землі. ДАБІ — орган, який також якось нараховував собі квадратні метри. Мені приємно, що за результатами 2020-го року Житомирщина є незалежним регіоном для ведення бізнесу. Авторитетне видання Doing Business назвало Житомирщину регіоном, найбільш сприятливим для ведення бізнесу. Я хочу запевнити, що ані правоохоронні органи, ані фіскальна служба, ані перевіряючі органи не будуть ставити палки в колеса, я завжди повторюю, що мені не потрібно допомагати бізнесменам, основне завдання, як голови обласної державної адміністрації, бізнесменам не заважати. І у випадку, якщо хтось захоче прийти і "підказати" бізнесменам на Житомирщині, як їм потрібно вести бізнес, то, повірте, що нам вистачить сил, наснаги допомогти відповідним людям з органів, можливо, фіскальних служб, безлічі перевіряючих служб піти на вихід і податися вирощувати картоплю.  

- Віктор Гольдський. Скажіть, будь ласка, Житомирська область дотаційна?

- Віталій Бунечко. Ні, Житомирщина — не дотаційна область, власне кажучи, у нас унікальний регіон, нас називають маленьким Уралом. У нас багато корисних копалин і перше, з чим доводилося наводити лад, це з видобутком бурштину. Це було перше завдання президента, яке було поставлено. Взагалі представлення відбувалося в Олевську, це було досить несподівано для багатьох. Чому Олевськ? Я зараз трішки розкрию секрет, коли мені зранку зателефонували з Банкової, коли вже указ був підписаний, але ще був не кодифікований, запитали, де представляти. Це було з самого ранку о 8 годині у вихідний день. Мене розбудили телефонним дзвінком і запитали, де з бурштинових регіонів можна представити, і перше, що мені спало на думку, це було Олевськ. І коли зателефонували з Житомира і сказали, що не зрозуміло, чому Олевськ, так воно відбулося. Коли президент прилетів до Олевська і я був представлений, після того за пів року незаконного видобутку бурштину на Житомирщині не стало.

Окрім того, є чудові граніти та інші корисні копалини, завдяки "Великому будівництву" досить потужно розвинувся аграрний регіон. У нас багато позицій, у яких ми лідируємо, наприклад, у вирощуванні гречки, жита, по ягодах ми займаємо 3/4 нашого українського ринку. Житомирщина самодостатня, квітуча та багата, наше завдання, щоб це все примножувалося, щоб кошти та бізнес залишалися тут, щоб люди не від’їжджали заробляти за кордон, щоб інвестор із задоволенням приходив, щоб він не переймався, що у нього хтось "відіжме" копійку. Мені приємно, що люди не бояться реінвестувати далі у Житомирщину. Найближчим часом буде відкриватися італійська компанія, яка виготовляє продукцію для тварин. Вони взяли додаткову землю й там буде відкрита нова черга виробництва. Мені приємно, що "Церзаніт" доінвестовує свій бізнес. Власники зайшли у 2006 чи 2008 році, прямих інвестицій вклали 135 мільйонів, але землю вони не могли офіційно отримати, бо хтось корупційними зв’язками пробував забрати. Прилетіли власники, сіли навпроти і сказали: "Давайте ви не будете говорити про інвестиції, давайте ви допоможете інвесторам". Ми вклали 135 мільйонів, ми зобов’язуємося ще 15 мільйонів додати, якщо ми отримаємо цю ділянку. Ми це питання вирішили. Тому нам вірять, у нас повірили.

"Бізнес на Житомирщині сьогодні вести легко, якщо ти — порядний бізнесмен"

- Віктор Гольдський. Давайте запитаємо у бізнесу, чи щось змінилося. Олександре Миколайовичу, чи комфортно вести бізнес на Житомирщині, чи змінилося щось за останні два роки, як взагалі вигідно вести бізнес у регіоні? Якщо ми подивимося статистику, то ВРП, регіональний продукт на душу населення — один із найнижчих, до 20 тисяч гривень. Це означає, що немає внутрішнього ринку і ті підприємці, які працюють на Житомирщині, не мають потенціалу до розширення. Тому питання перше, це регуляторна робота з органами державної влади. Чи щось змінилося, чи не заважають? І друге, це розвиток бізнесу у цьому регіоні.

- Олександр Ющенко. Дякую за запитання. Щодо першого питання, то бізнес сьогодні вести легко, якщо ти — порядний бізнесмен. Я вам відверто говорю, що такої підтримки, як сьогодні, на державному рівні ніколи не було, ми можемо розкласти це по галузях. Я у бізнесі більше 30 років, фабрика "Мірт" бере початок з  1991 року. Сьогодні умови, створені державою, дуже потужні, велика підтримка. Якщо взяти сектор АПК, держава відшкодовує вартість будівництва та введення в експлуатацію нових об'єктів, реконструкцію залів тваринницьких приміщень на 50% без ПДВ. Є нішові культури, які сьогодні повністю підтримуються з боку держави, це такі як гречка, овес, просо, у розмірі 5000 гривень на гектар площі.

У нас є також обласні програми, які підтримують розвиток села. Що таке сільське господарство? Якщо це замкнутий цикл, якщо це не холдинги: приїхали, посіяли та зібрали, а коли є у селі школа, лікарня, колгосп, сьогодні це фермерські господарства, то ти дуже себе комфортно почуваєш. Влада нині взагалі інша, вона змінила свої позиції. На початкових етапах у підприємців може щось і вимагають, а ті підприємства, які працюють давно, ніякого притиск не зазнають.

Добре, що відкрився ринок землі, він дав впевненість у тому, що ми знаємо, що буде завтра. Децентралізація спустила повноваження зверху вниз. Сьогодні ОТГ вирішує, як приймати інвестора. Сьогодні існує комунікація з адміністраціями на будь-яких рівнях, тому що всі розуміють, що бізнес — це наповнення бюджетів, це робочі місця, зайнятість населення, це високі заробітні плати. Я під новий проєкт, який коштує 250 мільйонів гривень і сьогодні успішно будується та реалізований на 60%, не міг отримати землі протягом трьох років. Це те, про що Віталій говорив. Було питання з Держгеоокадастром у Житомирській області. Там нікого не цікавило: інвестор ти чи ні, там як і у ДАБІ — такса, все.

Я, будучи депутатом обласної ради не одного скликання, маючи серйозний бізнес і не один, і всі вони успішні, не міг до того часу вирішити питання із землею. Як тільки створилася Баранівська ОТГ, мені відразу дали земельну ділянку, на якій знаходилися старі тваринницькі приміщення. Тобто зараз не проблема взяти землю, змінити цільове призначення.

Тиску з боку контролюючих органів я не спостерігаю, це не те, що було у 90-ті, коли у мене один бізнес працював на те, щоб відбиватися від хабарів, тому що з рекетом було легше домовитися, ніж із державними структурами: пожежники, податківці тощо. Зараз такого немає, тому що всі розумні, мають доступ до соціальних мереж. Можна дуже швидко зіпсувати собі авторитет і, відповідно, життя. 

- Віктор Гольдський. Ви казали, що великий плюс, що відкрили ринок землі.

- Олександр Ющенко. Звичайно, я зараз тут все розкладу по полицях, ми давно чекали на це. Я сьогодні вкладаю дуже великі гроші. В "Алекс-Агро" заробітну плату я не отримую, все реінвестую у виробництво, тому що одне місце під рогату зудобу — це 10 тисяч доларів. Щоб одна була корівка, яка дає молоко, тим більше, у нас органічний сектор. Це була моя стратегія збудувати вертикально інтегровану групу компаній від самостійного вирощування кормової бази до реалізації нашої продукції у національних мережах. Мета – донести до громадськості, що можна займатися органікою, отримувати непогані прибутки, нехай і не такі, які мають холдинги на землях, де займаються традиційним землеробством, там набагато більша маржинальність. Мета органіки — це збереження чистого довкілля, ланшафту, відповідальність перед майбутніми поколіннями. В органіці заборонено використовувати пестициди, гербіциди. Має бути гуманне ставлення до тварин, наближене до природних умов, заборонено їх прив’язувати, доступ до вигулу має бути 24 години на добу, до лежанки — 24 години, до води та їжі теж. 

Щодо вартості орендованих земель, це приблизно 5000 пайовиків, у середньому пай 2,2 гектара. Розкладаємо по полицях: на сьогодні я маю бажаючих продати земельний пай всього 80 людей, порахуйте, який це відсоток. Переважно продають ті, у кого є проблеми, наприклад, діти навчаються, проживають в іншій країні, а залишилася від батьків спадщина і вони приїжджають, щоб переоформити, проблеми зі здоров’ям. Я вчора сидів до 9 години вечора та підписав 150 договорів, з них 30% люди укладають на 15 років, бо хто не продасть землю завтра-післязавтра, то вона буде дорожчати. З цих людей не кожен може продати, тому що є невдосконалена система оцінки, є нормативно-грошова оцінка паю. Ми не можемо продати чи придбати, і нотаріус не піде на оформлення нотаріальних дій за ціною, яка нижче нормативно-грошовою оцінкою. Це державна нормативно-грошова оцінка, а є експертна оцінка, яку робить Фонд держмайна.

Перша подія: ви продаєте пай, ви звертаєтеся до мене або телефоном, або письмово, де кажете, що хочете продати пай. Наприклад, 2 гектари землі коштують 84 тис гривні по нормативно-грошовій оцінці, це нормальна ціна, це у межах 1,5-2 тисяч доларів за га, залежить від земельної ділянки, від її якості. Ми йдемо до нотаріуса, він заходить у Єдину базу даних оцінки Фонду держмайна і досить часто виникає ситуація, що оцінка Фонду держмайна перевищує нормативно-грошову у 10 разів.  Оплату робить за оформлення паю людина. то виходить, що тому, хто хоче продати пай, потрібно заплатити більше, ніж коштує сам пай згідно нормативно-грошової оцінки. Як обіцяє міністр сільського господарства, питання має вірішитися найближчим часом. 

- Віктор Гольдський. Друга частина питання, як розширити внутрішній регіональний ринок?

- Олександр Ющенко. Для розширення внутрішніх регіональних ринків Житомирщині потрібні індустріальні парки, площадки для продажу. Візьмемо галузь меблів. Як такої промисловості не існує, у "меблевиків" немає навіть свята, коли лісники святкують, тоді і меблевики, але нас ніхто не вітає. Сьогодні Україна експортує меблі всього на 700 мільйонів доларів. Що "підтягує" галузь меблів? Хімічну промисловість, текстильну тощо. Клей, лак, який ми купуємо тоннами, більше 20 мільйонів тонн на рік лаку, його експортують з Італії, Німеччини, вся хімічна промисловість не працює, як у старі часи. Якщо взяти ситуацію, що відбувається на меблевому ринку, то це дуже великий потенціал. Наприклад, Польща продає сьогодні на 20 мільярдів, а ми — на 700 мільйонів. Ми мало працюємо на європейські ринки. Проте, компанія "Мірт" працює на експорт, це представництва в Узбекистані, Казахстані, Дубаї, Баку. Наш ринок — це ексклюзивні меблі, проєкти державні, зараз ми активно здаємо об’єкт в Узбекистані, це сенат. При Кучмі у 2001 році в Адміністрації президента 4 поверх робила компанія "Мірт", також Гуту — резиденцію президента, багато урядових об’єктів у Казахстані, наприклад, сенат у 2019 році.

Меблеву галузь потрібно розвивати. Для того, щоб це зробити, необхідна потужна співпраця торгово-промислових палат, потрібно робити площадки. Нам потрібна державна підтримка. Коли ми поїхали на найбільшу виставку у світі меблів, де законодавці моди італійці, Стефано Річі, багато різних брендів, і європейці побачили наш каталог, то нам відмовили у співпраці. вони свої ринки захищають. 

Щодо ВВП на одного працюючого: "Органік Мілк" — 60 тисяч доларів, меблева фабрика – 40 тисяч доларів, "Алекс Агро" — 42 тисячі доларів на одного працюючого. Це дуже багато. Якщо у Катарі – найдорожчій країні, де найвищий ВВП у світі, це 100 тисяч доларів на одного працюючого, це дуже велика додана вартість і саме вона дає робочі місця.

- Віталій Бунечко. Насправді у нас люди звикли піти до лісу, зрізати та відправити на експорт.

- Олександр Ющенко. А мені, меблевику, говорять: "Чому у тебе такі двері дорогі?" Тому що я купую дуб по 30 тисяч кругляк, мені його ще потрібно розпиляти, висушити і зробити з нього виріб. 

- Віталій Бунечко. Зробити робочі місця, додати додану вартість, платити податки у громади.

- Олександр Ющенко. Ще для розвитку потрібно підтягувати науку. Сьогодні бізнес окремо, наука окремо і це великий мінус. Я навіть зі Шмигалем про це розмовляв, коли ми були у Коростені. Якщо ми не запровадимо дуальну освіту, то перспектив не побачимо. У німців сьогодні є все: автобудування, машинобудування, вони лідери у багатьох галузях. Тому що дуальна освіта була запроваджена у 1965 році, де було 50% — за партою і 50% — на практиці. Тільки таким чином ми можемо дати фахівця Сьогодні людина приходить з вишу з "червоним" дипломом, і я не кажу про те, що вона англійської мови не знає і не готова взагалі, а заробітну плату хоче одразу 25-30 тисяч гривень. Такі зарплати є для фахівців. Наприклад, тракторист отримує 60 тисяч, тому що трактор, на якому він робить, нині коштує 320 тисяч доларів. Плюс ще причепний агрегат, наприклад, сівалка, 120 тисяч євро. І дешевше платити гідну зарплатню фахівцю, ніж потім витрачатися на ремонт теніки.

"Ми перші з МОЗ розробляли, як потрібно ховати померлих від ковіду", — Віталій Бунечно

- Віктор Гольдський. Давайте трохи про ковід.

- Віталій Бунечко. Хіба про ковід можна трохи? Ми два роки боремося з ним, і проблема величезна. Ми маємо "червону" зону і 68% завантаження ліжок. Мене дуже дратують антивакцинатори, які не мають права, і це моя позиція, давати оцінку: можна вакцинуватися чи ні. Прийдіть до лікарні, подивіться, що там робиться, скільки невакцинованих знаходяться в інфекційних лікарнях, знову ж таки ті самі "диванні" експерти. Ми перші з МОЗ розробляли, як потрібно ховати померлих від ковіду. На сьогодні розгорнуто 3000 ліжок, при тому, що починали ми з одного інфекційного відділення, а зараз 24 лікарні надають ці послуги. Сьогодні практично на 100% ми забезпечені киснем, немає проблем, але навантаження на медичну систему неймовірне.

- Віктор Гольдський. Який рівень вакцинації співробітників ОДА?

- Віталій Бунечко. 95%. Вчора ми отримали статистику, і від учора люди, які не вакциновані, не вийшли на роботу. Щоб було об’єктивно, є категорія тих, які тільки перехворіли і у них імунітет, і є люди, які знаходяться або на лікарняному, або у відпустці. Фактично, людей, які пішли з роботи без збереження заробітної плати, немає. Щодо районних державних адміністрацій, то на сьогодні я не володію інформацією, не знаю, хто не вийшов, але рівень вакцинації 95% поки що. Такого, що я не буду вакцинуватися і не вийду на роботу, я не бачив. Є норма закону, постанова Кабінету міністрів, і вона говорить про те, що ми зобов’язані відсторонити від роботи тих, хто не вакцинувався. 

- Віктор Гольдський. Якщо зараз майже всі вакциновані, чому ми спостерігаємо збільшення випадків госпіталізації, виявлення зараження. Це неефективна вакцина? Яка найпопулярніша вакцина у Житомирській області?

- Олександр Зарицький. Не можна сказати, яка найпопулярніша вакцина, бо на сьогодні можна задовільнити будь-який вибагливий смак.

- Віктор Гольдський. Вона ж безкоштовна, ось прийшла партія вакцини і на якусь область її відіслали.

 - Олександр Зарицький. Тут ви абсолютно влучно даєте відповідь, коли є все безкоштовне і ми дуже всі виявляємося фахівцями. Як на мене, держава створила умови, щоб задовольнити найбільш вибагливого споживача. Вибачте, "Супутника" у нас немає і він нам не потрібний у сьогоднішній ситуації. Якщо говорити про те, чому збільшилася кількість хворих, то, погодьтеся, що видно неозброєним оком — за період пандемії наша держава різко наростила потужності з діагностики, це десь 4000 зразків на добу. Крім того, сьогодні можна робити швидкі тести, вони дуже розповсюджені в АТБ. Швидкий тест коштує 150 гривень, тому держава вийшла на той рівень, який потрібний. Якщо аналізувати стан за епідеміологічними показниками, то там є такий показник – "Кількість тестувань на 100 тисяч населення". В області цей показник у 3-4 рази перекриває нормативи, тому ми почали краще виявляти вірус.

Зверніть увагу, що область щойно подолала весняний пік і це збільшення було у межах 40 хворих, а кількість виявлених хворих значно більше. Це свідчить про те, що вірус передається агресивніше. Попри збільшення виявлення хворих, все ж наша система справляється, бо завантаження складає 66% ліжок, які виділені. Тут є складником те, що медичні працівники навчилися виявляти захворювання раніше. Крім того, на наших людей ніщо так не впливає, як страх. Як тільки було повідомлено про обмежувальні заходи, що з 8 листопада, якщо немає вакцинації, то ти маєш певні обмеження по роботі, всі побігли або вакцинуватися або робити тести. У літній період у нас було 2-2,5 щеплень на добу, то зараз є дні, коли більше 10 тисяч щеплень на добу.

- Віктор Гольдський. Скільки вже вакциновано жителів Житомирщини?

- Олександр Зарицький. На сьогодні 27-28%. Це рівень невисокий, але Житомирщина поступається на 1-1,5 відсотка середньому показнику по Україні, тобто область тут не пасе задніх. Я не буду називати ті регіони, у яких нижчий показник, але скажу, що коли хтось буде посилатися на географічні особливості, то Житомирська область неунікальна, тому що північ Житомирщини — це малонаселені території і там здебільшого проживають люди, які потрапляють у групу ризику, яким 60+. Хтось наводить контраргумент, що у них важкодоступні гірські території, то Житомирщина теж має такі території, поліські. Болотом проїхати не набагато легше, аніж по стежках. Якщо в інших областях були випадки, коли люди були доведені до відчаю і медпрацівники перекривали дорогу, бо не було можливості виплатити зарплату, то у Житомирській області такого не було.

- Віктор Гольдський. Чи звільняються лікарі через те, що не хочуть працювати в таких умовах, не хочуть бути вакцинованими? Чи вистачає лікарів у медичних закладах, чи немає дефіциту лікарів? Чи згодні ті, які залишилися, працювати в умовах поширення ковіду? 

 - Олександр Зарицький. Дефіцит лікарів є і це дефіцит для всієї України. Якщо говорити про ці речі, я би швидше вважав це викликом для медицини Житомирщини. Фактор, що лікарі з комунальних і державних закладів переходять у приватну медичну сферу, це стійкий тренд і єдиний плюс, що це не 15-20%, а десь 3-7%, але це вже суттєво. Медичні працівники на сьогодні схожі на військових, коли йдеться про те, що потрібно лікувати хворих, які для тебе не зовсім профільні. Зважте на те, що протягом тривалого часу лікар вчиться не для того, щоб зробити операцію на оці, а він вивчає всю медицину, маючи колегу-фахівця і під його наглядом може працювати і хірург, і терапевт, і лор, і ендокринолог по принципу універсальності та взаємозамінності. Ми наразі маємо протокол лікування, і наші фахівці та вчені внесли вагомий внесок у розробку саме таких протоколів. Пандемія короновірусу показала не тільки медичні проблеми, але й загально-суспільні, не кожна лікарня в силу об’єктивних причин може надавати у повному обсязі допомогу ковідним хворим. По хорошій дорозі можна доставити людину і за 70-80 кілометрів протягом години, але не всі дороги такі. Тому це виклик цивілізаційний, який спонукатиме людство переглянути підходи до життя, економіки, до суспільних відносин, медицини.

- Віктор Гольдський. Олександре, до вас питання щодо комунікацій між двома секторами — між державним і приватним. Якщо ми візьмемо проблему з ковідом, то усі говорять, що була провалена піар-компанія щодо вакцинації, тобто держава недопрацювала, коли доносила необхідність вакцинації до населення, а це проблема комунікації, тому які основні проблеми можна вирішити швидкими методами?

- Олександр Вербицький. Тут медіатор у нас губернатор, його треба привітати, що він за два роки з 19 місця піднявся на 6 місце у рейтингу діяльності губернаторів. Комунікації губернатора відбуваються за наступними напрямками: губернатор спілкується з головами адміністрацій, з головами ОТГ, з мерами міст і головами обласних рад. Найважча комунікація з Офісом президента і Кабінетом міністрів, це чистий соцеконом. Я хочу поставити вам питання (до пана Бунечка): область не у політиці, бо більшість голів ОТГ — не члени партії, це показує паспорт, який розміщений на сайті міської адміністрації. Поряд із цим за показниками інвестицій Житомирщина входити у лідери стосовно іноземних інвестицій. Чи пов'язаний ваш успіх з 2019 року з тим, що ви не граєтеся у велику політику, як у нас є в інших областях? 

- Віталій Бунечко. Я хочу сказати, що дійсно, насамперед я — людина, призначена президентом, є у вертикалі президента і в мене немає люфту. Я — людина військова, президент визначив мою ділянку роботи, у нас є час, поки не почалася  нова хвиля виборів, у нас є час щось зробити, нам багато над чим є працювати. Мені приємно, коли я звітував за попередній рік, то всі депутати, крім одного, який утримався, були задоволені звітом. Ви сьогодні бачили, скільки скепсису було, коли ми з міським головою почали будувати прапор, який став окрасою міста, області. У політику граються під час виборів, а далі потрібно просто працювати для України, для Житомирщини, для розвитку рідного краю.

- Олександр Вербицький. На місцевому рівні робиться все, що можливо, провал, який може бути десь зверху, — це неправильно скопійована звідкись інформація. Тут, в області, показники хороші.  

- Олександр Ющенко. Якщо додати питання комунікації, то я б хотів вас повернути трішки у минуле, коли тут починалася пандемія ковіду, а у соціальних мережах з'явився пост про те, як в інфекційній лікарні лікують хворих на ковід. Тоді голова  адміністрації з міським головою прийшли до інфекційного відділення та заспокоїли працівників. Це було тоді, коли все тільки починалося, тоді можна було сказати, що воно все мине. Тут приклад того, як одна політика сходиться до одного знаменника – людини.

- Віктор Гольдський. Гаразд, наш час вичерпано, всім дякую. 

Раніше на порталі "Коментарі" було опубліковано інтерв'ю з очільником Рівненської ОДА Віталієм Ковалем.